Предмети побуту українців
Посуд
Миска
Миска - посуд, з якого вживають першу та другу їжу, з третьої їжі лише десерти. Переважно тарілка круглої форми. Тарілки також бувають для прикраси. Такі тарілки називаються декоративні тарілки.
Ложки
Ло́жка — предмет столового прибору, яким набирають рідку або розсипчасту страву. Вона складається з черпала (нагадує витягнутий параболоїд), перемички, та державки.
Макітра
Макітра –конусоподіб-ний посуд, виготовлений із випаленої глини, для сходження тіста або для перетирання маку макогоном чи подрібнення інших харчових продуктів.
Ступа
Ступа – посудина, в якій розмелюють або потрібують будь – що за допомогою песта. Також у ступах можуть розтирати і змішувати речовини.
Глечик
Макогін
Куманці
Макогін - спеціальне дерев'яне начиння у вигляді невеличкої булави для перетирання різноманітних продуктів харчування чи маку. Створене для виконання робіт у системі змакітрою.
Куманець- (також зрідка куман) — керамічна фігурна посудина, що нині використовується здебільшого як прикраса.
Куманці є оригінальним різновидом українського традиційного посуду. Якщо раніше (а подеколи і тепер) їх використовували, для зберігання й подання на стіл різноманітних напоїв, то у теперішній час — це переважно декоративна оздоба інтер'єру в національному стилі.
Куманці могли бути різної форми, однак найвідомішими є ті, зазвичай полив'яні та щедро оздоблені (розписані, з ліпленням), які використовували для спиртних напоїв, зокрема, виокремлюються з-поміж них куманці у формі дисків або кілець (тобто дисків без
середини) з вигнутою ручкою та носиком, горловиною (нерідко з кришкою) та з ніжкою-підставкою.
Баклага (тат. баклак) -невеликий дерев’яний, керамічний або металевий (жестяний) плоский дорожний сосуд з вузьким коротким горлом і вушками для продівання ремня.
Бочка
Бочки робляться з клепки (дощок приготовлених спеціальним чином) і стягнуті дерев'яним (частішечеремшина) або металевим обручем.
Класифікація бочок
Чани - великі бочки, як правило монтуються в землі і призначені для закваски і солінь. Кадка - невелика бочка до 100 л являє собою усічено піраміду
Ушат - бочка або кадка з висунутим двома дошками в які
пропускається палиця для перенесення.
Шайка - перевернута невисока кадка, використовується для прання, миття в лазні, годування та напування худоби.
Далеко не всі породи дерев можуть використовуватися для виготовлення бочок. Породи дерев використовуються для виготовлення бочок липа, бук, дуб, осика. Для виготовлення обручів - горіх, черемшина,ялівець.
Прядка
Кочерга - інструмент із заліза або іншого вогнестійкого матеріалу. Використовується для вигрібання вугілля, переміщення дров у палаючому каміні або печі. Зазвичай це товстий залізний прут, загнутий на кінці під прямим кутом.
Прядка - предмет народного побуту, знаряддя праці, на якому пряли нитки.
Ручна прядка складається з вертикальної частини, куди прив'язується кужіль і горизонтальної (дінці), де сидить пряха .Вертикальна частина складалася з лопати і шийки (ніжки). Прядку, особливо лопатку, часто прикрашали і розписували. Виділяють два види прядок за конструкцією: цільні (робилися з кореня і стовбура берези або ялини) іскладові (складалася з двох деталей горизонтальної і вертикальної
Мотовило
Мотовило - мотальне знаряддя, палиця, прилад, на який намотується пряжа, шовк.
Веретено
Веретено - пристосування для ручного прядіння пряжі, одне з найдавніших засобів виробництва. Дерев'яна точена паличка, відтягнути в вістря до верхнього кінця і потовщена до нижньої третини
Граблі
Граблі — сільсько-господарське знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба тощо. Також граблі використовуються для загрібання грядок у полі.
Українці знали два види грабель: дерев'яні та залізні.Обидва могли бути ручними та кінними. Ручні дерев'яні граблі складалися з валка довжиною до 90 см, у який знизу під прямим кутом (чи трохи навскіс) забивали зубки (переважно 9-10 см, на
Півдні України 20-30 см) 10-12 см завдовжки, а збоку — держак (граблисько). Останній робили з рівної ліщини з подвійною, а то й з потрійною розвилкою на кінці. Дерев'яні граблі через їх зручність і легкість продовжують використовувати і по сьогодні.
Лопата
Лопата - пристрій для ручного копання ґрунту або роботи з сипучими матеріалами. Складається з держака (звичайно дерев'яного, інколи - з інших матеріалів) та металевого леза.
Коса
Коса – сільсько-господарський ручний інструмент для скошування трави (насіно , на корм худобі, для вирівнювання газонів і т. п.). Ручна коса являє собою: довге металеве лезо, загнуте трохи всередину з приробленим до нього в районі основи коси (п'яти) дерев'яної рукояткою, у середній частині якої є ручка (цибулька). Лезо коси кріпиться за допомогою дерев'яного клину і металевого кільця.
Серп
Серп — знаряддя для зрізання злаків і трав, що складається із закругленого леза (як правило стального), що звужується, і короткої дерев'яного руків'я.Серп є одним з якнайдавніших
Сапа
Сокира
Сапа — ручне знаряддя, що застосовується для догляду за городніми культурами. Традиційна українська сапа складалася з робочої частини (здебільшого у формі рівнобічного трикутника з прямим або дещо овальним лезом) і держака — сапилна.
Соки́ра, топір, топірець, бартка — знаряддя праці, призначене для рубання і тесання. Використовується також, як холодна зброя.
Сокира — клин, виготовлений зазвичай із сталі, з отвором, в який вставляється топорище. Протилежний від клину бік сокири називається обухом. Його можна використовувати, якмолоток.
Сокира — одне з найдревніших знарядь людини. Її використовували вже десятки тисяч років тому. Найдревніші сокири виготовлялися з каменю і топорища до них прив'язувалися. Мідні, бронзові, залізні й стальні сокири з'являлися відразу ж, як лише розвивалися відповідні технології.
Рало
Плуг
Рало — найдавніше орне знаряддя. На території України відоме з кінця І тисячоліття до н.е. Починаючи з часів Київської Русі Р. пройшло еволюцію від простіших типів до своєрідних культиваторів. Ці знаряддя були двох різновидів: однозубі та багатозубі.
Плуг — найбльш досконале тяглове орне знаряддя, яке має відвал і при роботі перевертає шар грунту та підрізає коріння бур'янів.
На території України плуги з'явився у другій половині І тисячоліття н.е. і за часів Київської Русі був уже панівним землеробським знаряддям. Існувало три види плугів: традиційні українські, яких леміш і чересло були залізними, а решта деталей дерев'яними; модифіковані традиційні, що поширюються наприкінці XIX ст.; фабричні (початок XX ст.).
Обгортач
Борона
Обгортач (підгортач, окучник) — тяглове знаряддя, що застосовувалося для міжрядкового обробітку просапних культур, зокрема картоплі. Виник у другій половині XIX ст. на основі удосконалення однозубого рала, до якого були приладнані дерев'яні або жерстяні відвали (полички) та дві ручки, як уплуга. У пізнішому варіанті відвали стали рухомими, що дало змог урегулювати ширину борозни.
Борона — знаряддя для розпушування, вирівнювання та очищення грунту. Українці використовували три види борін: традиційні; традиційні модифіковані; фабричні.
|