Предмети побуту українців

 

Посуд

 

Миска

 

Миска - посуд, з якого вживають першу та другу їжу, з третьої їжі лише десерти. Переважно тарілка круглої форми. Тарілки також бувають для прикраси. Такі тарілки називаються декоративні тарілки.

                  Ложки

 

 

 

 

 

 

 

 

     Ло́жка — предмет столового прибору, яким набирають рідку або розсипчасту страву. Вона складається з черпала (нагадує витягнутий параболоїд), перемички, та державки.

 

 

 

 

 

             

 

                Макітра

 

 

 

 

 

      Макітра –конусоподіб-ний посуд, виготовлений із випаленої глини, для сходження тіста або для перетирання маку макогоном чи подрібнення інших харчових продуктів.

 

Ступа

 

 

  

 

 

     Ступа – посудина, в якій розмелюють або потрібують будь – що за допомогою песта. Також у ступах можуть розтирати і змішувати речовини.

 

 

Глечик

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Макогін

 

 

 

 

 

Куманці

 

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 

 

      Макогін  - спеціальне дерев'яне начиння у вигляді невеличкої булави для перетирання різноманітних продуктів харчування чи маку. Створене для виконання робіт у системі змакітрою. 

 

 

 

 

       Куманець- (також зрідка куман) — керамічна фігурна посудина, що нині використовується здебільшого як прикраса.

   Куманці є оригінальним різновидом українського традиційного посуду. Якщо раніше (а подеколи і тепер) їх використовували, для зберігання й подання на стіл різноманітних напоїв, то у теперішній час — це переважно декоративна оздоба інтер'єру в національному стилі.

     Куманці могли бути різної форми, однак найвідомішими є ті, зазвичай полив'яні та щедро оздоблені (розписані, з ліпленням), які використовували для спиртних напоїв, зокрема, виокремлюються з-поміж них куманці у формі дисків або кілець (тобто дисків без

середини) з вигнутою ручкою та носиком, горловиною (нерідко з кришкою) та з ніжкою-підставкою.

                

Баклага

 

     Баклага (тат. баклак) -невеликий  дерев’яний, керамічний або металевий (жестяний) плоский дорожний сосуд з вузьким коротким горлом і вушками   для продівання ремня.

 

 

 

               

            

Бочка

 

 

 

       Бочки робляться з клепки (дощок приготовлених спеціальним чином) і стягнуті дерев'яним (частішечеремшина) або металевим обручем.

    Чани - великі бочки, як правило монтуються в землі і призначені для закваски і солінь. Кадка - невелика бочка до 100 л являє собою усічено піраміду

Ушат - бочка або кадка з висунутим двома дошками в які

пропускається палиця для перенесення.

Шайка - перевернута невисока кадка, використовується для прання, миття в лазні, годування та напування  худоби.

Далеко не всі породи дерев можуть використовуватися для виготовлення бочок. Породи дерев використовуються для виготовлення бочок липа, бук, дуб, осика. Для виготовлення обручів - горіх, черемшина,ялівець.

 

 

Знаряддя праці

 

 

Кочерга

 

 

 

 

Прядка

 

 

    

 

     Кочерга - інструмент із заліза або іншого вогнестійкого матеріалу. Використовується для вигрібання вугілля, переміщення дров у палаючому каміні або печі. Зазвичай це товстий залізний прут, загнутий на кінці під прямим кутом. 

      

 

 

     Прядка - предмет народного побуту, знаряддя праці, на якому пряли нитки.

      Ручна прядка складається з вертикальної частини, куди прив'язується кужіль і горизонтальної (дінці), де сидить пряха .Вертикальна частина складалася з лопати і шийки (ніжки). Прядку, особливо лопатку, часто прикрашали і розписували. Виділяють два види прядок за конструкцією: цільні (робилися з кореня і стовбура берези або ялини) іскладові (складалася з двох деталей горизонтальної і вертикальної

 

 

 

                                      Мотовило

      Мотовило -  мотальне знаряддя, палиця, прилад, на який намотується пряжа, шовк.

 

 

 

 

 

 

 

 

Веретено

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Веретено - пристосування для ручного прядіння пряжі, одне з найдавніших засобів виробництва. Дерев'яна точена паличка, відтягнути в вістря до верхнього   кінця і потовщена до нижньої третини

 

 

 

 

 

 

           

 

 Граблі

 

 

 

 

 

 

     Граблі — сільсько-господарське знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба тощо. Також граблі використовуються для загрібання грядок у полі.

         Українці знали два види грабель: дерев'яні та залізні.Обидва могли бути ручними та кінними. Ручні дерев'яні граблі складалися з валка довжиною до 90 см, у який знизу під прямим кутом (чи трохи навскіс) забивали зубки (переважно 9-10 см, на

 

       Півдні України 20-30 см) 10-12 см завдовжки, а збоку — держак (граблисько). Останній робили з рівної ліщини з подвійною, а то й з потрійною розвилкою на кінці. Дерев'яні граблі через їх зручність і легкість продовжують використовувати і по сьогодні.

                         

                        Лопата

 

 

     Лопата - пристрій для ручного копання ґрунту або роботи з сипучими матеріалами. Складається з держака (звичайно дерев'яного, інколи - з інших матеріалів) та металевого леза.

 

 

 

 

 

 

Коса

 

 

 

 

 

 

 

      

     Коса – сільсько-господарський ручний  інструмент для скошування трави (насіно , на корм худобі, для вирівнювання газонів і т. п.). Ручна коса являє собою: довге металеве лезо,  загнуте трохи всередину з приробленим до нього в районі основи коси (п'яти) дерев'яної рукояткою, у середній частині якої є ручка (цибулька). Лезо коси кріпиться за допомогою дерев'яного клину і металевого кільця.

                        

Серп

   

    Серп — знаряддя для зрізання злаків і трав, що складається із закругленого леза (як правило стального), що звужується, і короткої дерев'яного руків'я.Серп є одним з якнайдавніших

                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               Сапа

 

             Сокира   

            

         

      Сапа — ручне знаряддя, що застосовується для догляду за городніми культурами. Традиційна українська сапа складалася з робочої частини (здебільшого у формі рівнобічного трикутника з прямим або дещо овальним лезом) і держака — сапилна.

 

  

 

           Соки́ра, топір, топірець, бартка — знаряддя праці, призначене для рубання і тесання. Використовується також, як холодна зброя.

 

    Сокира — клин, виготовлений зазвичай із сталі, з отвором, в який вставляється топорище. Протилежний від клину бік сокири називається обухом. Його можна використовувати, якмолоток.

    Сокира — одне з найдревніших знарядь людини. Її використовували вже десятки тисяч років тому. Найдревніші сокири виготовлялися з каменю і топорища до них прив'язувалися. Мідні, бронзові, залізні й стальні сокири з'являлися відразу ж, як лише розвивалися відповідні технології.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рало

 

Плуг

 

 

     Рало — найдавніше орне знаряддя. На території України відоме з кінця І тисячоліття до н.е. Починаючи з часів Київської Русі Р. пройшло еволюцію від простіших типів до своєрідних культиваторів. Ці знаряддя були двох різновидів: однозубі та багатозубі.

 

 

     Плуг — найбльш досконале тяглове орне знаряддя, яке має відвал і при роботі перевертає шар грунту та підрізає коріння бур'янів.

На території України плуги з'явився у другій половині І тисячоліття н.е. і за часів Київської Русі був уже панівним землеробським знаряддям. Існувало три види плугів: традиційні українські, яких леміш і чересло були залізними, а решта деталей дерев'яними; модифіковані традиційні, що поширюються наприкінці XIX ст.; фабричні (початок XX ст.).

             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Обгортач

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Борона

  

 

    Обгортач (підгортач, окучник) — тяглове знаряддя, що застосовувалося для міжрядкового обробітку просапних культур, зокрема картоплі. Виник у другій половині XIX ст. на основі удосконалення однозубого рала, до якого були приладнані дерев'яні або жерстяні відвали (полички) та дві ручки,  як уплуга. У пізнішому варіанті відвали стали рухомими, що дало змог урегулювати ширину борозни.

     

 

    

     Борона — знаряддя для розпушування, вирівнювання та очищення грунту. Українці використовували три види борін: традиційні; традиційні модифіковані; фабричні.